10 бер. 2012 р.

Літературне Запоріжжя

Письменник К. Сушко презентував новий історичний роман "Ойкумена"



Це роман про похід персидського царя Дарія на скіфів 2500 років тому.

"Это первая экспансия на нашу землю, вторая – это татаро-монгольское нашествие, третья – немецкая экспансия. Я считаю, что именно первая из них – наиболее показательна, поэтому провел реконструкцию причин, обстоятельств и последствий этого захватнического похода на нашу землю", - сказал К. Сушко.









9 бер. 2012 р.

Літературне Запоріжжя

9 Березня
198 років із дня народження Т.Г. Шевченка



Т.Г. Шевченко у Запорізькому краї

          Достеменно відомо, що Тарас Шевченко на Запоріжжі таки побував. 26 листопада 1844 року в листі до свого друга Якова Кухаренка, відомого письменника-етнографа і наказного отамана Чорноморського козачого війська, він писав, зокрема, таке: «Був я уторік на Україні — був у Межигорського Спаса. Був і на Хортиці, і скрізь був і все плакав: сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися» (Зібрання творів, «Дніпро», 1971 р. т. 5 стор. 240).

                Орієнтовно це було в серпні 1843 року. За твердженням запорізьких дослідників Миколи Кіценка і Арнольда Сокульського, нога Кобзаря ступила на Хортицю 4 (19) серпня. Однак це лише припущення. Адже з покоління в покоління запоріжці передавали спогади лише про те, у якому саме місці зійшов на острів поет. До Катеринослава (нині — Дніпропетровськ) він приплив кораблем, а далі простував пішки. І не поштовим трактом, через німецькі колонії, а стежками, вздовж Порогів. За версією історика Юрія Вілінова, Шевченко ночував у селі Августинівка, читав «Катерину» селянам, які зібралися на гостини у хатині Сербиненків (за іншою версією — Сербинових). Наступного ранку він пішов далі і надвечір, здолавши Кічкаську переправу, зупинився біля вітряків на околиці села Вознесенівка. Прибульця угледів і взяв на нічліг місцевий «аксакал» Прокіп Булат.

Зауважу, що родина Булатів увійшла в історію України завдяки не лише обставинам перебування Тараса Шевченка на Хортиці. Син господаря, Роман Булат, кілька днів поспіль перевозив гостя на острів і з часом розповідав, де саме пролягла основна «Тарасова стежка» (ночував Шевченко у Булатів у плетеній бесідці під грушею, яка збереглася донині! Розповіді саме цього Романа Булата використав Яків Новицький, систематизуючи легенди про козацькі скарби в урочищі Сагайдачне). Років двадцять тому онук Романа, член Географічного товариства АН України Дмитро Булат, показував журналістам місце, де стояла хатина його діда, а також знамениту грушу.

Гостював Шевченко не тільки у Булатів; певний час приймала його у 1843 році і сім'я Яценків. Шляхетним олександрівцям поет подарував свого «Кобзаря» з автографом (на жаль, раритет пропав під час евакуації Запорізького краєзнавчого музею у 40-х роках минулого сторіччя). У супроводі Романа Булата Кобзар відвідав ярмарок — чи не основне місце тодішнього «тусування» мешканців Олександрівська. Ця обставина спонукала міську думу до вельми прогресивного, з огляду на час і постать Шевченка, рішення: Ярмаркову площу 17 травня 1905 року було перейменовано на Шевченківську!

Хатина Прокопа Булата, де ночував поет, завалена пластами не тільки часу: на місці південно-східної околиці Вознесенівки, так званої Нешкребівки — санкціонований смітник у межах обласного центру. Запоріжці кепкують із художників, котрі епізод сходження Шевченка на острів малюють спотворено: біля човна — не Тарас, а вже Тарас Григорович, з розкішними вусами і такою ж вражаючою лисиною (поету ж було тоді лише 29 років!).




Хортиця, «Тарасова стежка».
Її тут було облаштовано у травні 2005 року робітниками ВАТ «Янцівський гранітний кар’єр» (директор І. Г. Свистун).
Напис на щиті:
«Тарасова стежка.
Любий друже! Будь ласка, зупинись. Налаштуй своє серце на добро і чуйність. Перед тобою одна із стежок, якими улітку 1843 року ходив Тарас Григорович Шевченко. Пройдись і ти слідом за Великим Страдником, і нехай тебе осінить хортицька благодать.»

6 бер. 2012 р.

У світі сучасної літератури

Сьогодні, 06 березня 2012, у Києві вручено Гоголівську премію
за досягнення у російськомовній літературі України

Цього року лауреатами названі письменники з Києва Олексій Курилко і Андрій Міллер. Вони отримають почесний диплом, медаль із зображенням Н. В. Гоголя і преміальну нагороду.

Олексій Курилко - письменник, актор театру Чорний квадрат. У 2010 році за повість Зборище невдах став лауреатом Російської премії (входить у п’ятірку найпрестижніших премій, що присуджуються в Росії). Гоголівська премія присуджена Олексію Курилку за повісті Пара ненормальних явищ і У пошуках золотого тільця.

Андрій Міллер - прозаїк, драматург. У 2009 році за книгу Два портрети Дружини у гранатовому став дипломантом Міжнародної літературної премії ім. Юрія Долгорукого. У Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра нині йде спектакль Гості прибувають опівночі за його п’єсою. Гоголівська премія присуджена Міллеру за повість Костровий.



Гоголівська премія заснована Національним союзом письменників України, літературним журналом Веселка і культурно-просвітницьким центром Alex Art House.

За словами засновників, вона покликана сприяти популяризації і підвищенню престижу високообдарованих майстрів слова, що пишуть в Україні російською мовою.

Премія присуджується з 2008 року щорічно. Її лауреатами вже ставали Етері Басарія, Юрій Рибчинський, Олександр Мардань, Олег Вергеліс.

5 бер. 2012 р.

У світі сучасної літератури

           Журнал "Фокус"
до Всесвітнього дня письменника  (03 березня) 
визначив перший рейтинг найпопулярніших письменників України:
1. Лада Лузіна - серія книг "Київські відьми"
2. Василь Шкляр - роман "Чорний ворон"
3. Люко Дашвар  - роман "Макар"
4. Андрій Кокотюха
5. Сергій Жадан
6. Ірена Карпа
7. Ірен Роздобудько
8. Наталія Сняданко
9. Андрій Курков
10. Юрко Іздрик
11. Любко Дереш
12. Ліна Костенко
13. Марина і Сергій Дяченко
14. Олександр Ірванець
15. Юрій Андрухович
16. Артем Чех
17. Таня Малярчук
18. Світлана Поваляєва
19. Оксана Забужко
20. Тарас Прохаско

       Шановні , читаймо українське! Обмінюймося думками!


      За матеріалами газети "Міг" від  01.03.2012

Ювілейні дати

05.03.2012

185 років від дня народження українського байкаря, поета-лірика
Леоніда Івановича Глібова
(1827-1893)


Літературні псевдоніми:
Простодушний, Непостоянный Сотрудник, Капитан Ботвиван, дідусь Кенир

Глібова Іван Франко назвав поряд з Гребінкою "найкращим українським баснописьцем, а його ліричні вірші – перлинами української лірики"

http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=search_show_list&author_name=%C3%EB%B3%E1%EE%E2%20%CB%E5%EE%ED%B3%E4

http://ukrlit.org/Hlibov_Leonid_Ivanovych

http://ukrcenter.com/Література/19195/Леонід-Глібов

Твори
Ведмідь-пасічник
Вовк та ягня
Журба
Жаба й Віл
Зозуля і півень
Квіти
Лисиця-жалібниця
Мальований стовп
Мірошник
Муха й бджола
Охрімова свита
Пісня
Синиця
Солом'яний дід
Цуцик
Шелестуни
Щука

Акровірші і загадки
Декому на догад
Кому привіт?
Хто баба?
Хто бреше?
Хто вона?
Хто вони?
Хто розмовляє?
Хто сестра і брат
Хто хвастає?
Що за птиця?
Що зашкварчить?
Хто доня?
http://1000years.uazone.net/glibov.htm


4 бер. 2012 р.

Ювілейні дати

04.03.2012
160 років від дня смерті М.В. ГОГОЛЯ

Псевдоніми, криптоніми: Пасічник Рудий Панько; Рудий Панько; В. Алов; П. Глечик; Н. Г.; ОООО; Г. Янов; N. N.

Дата народження: 1 квітня 1809

Місце народження: Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії, Російська імперія (нині Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області, Україна)

Дата смерті: 4 березня 1852

Місце смерті: Москва, Російська імперія

Національність: українець

Громадянство: Російська імперія

Мова творів: російська

Рід діяльності: письменник, драматург, прозаїк

http://atur.com.ua/index.php?id=1559

Готуємось до свята!

          Увага!
Шановні учні! Наближаються Шевченківські дні! 
Запрошуємо Вас взяти участь у проведенні тематичних уроків,
конкурсів, позакласних заходів!
Долучайтеся до величного слова Кобзаря!