Вивчаємо літературу рідного краю

ЛРК Гумор Запорізького краю. 8 клас

                                                      Петро Ребро - "один із символів Запоріжжя"






Микола Білокопитов



Фестиваль гумору в Запоріжжі "Весела СІЧ"



ЛРК Запорізький поет Пилип Юрик 8 клас

Біографія

Полян-Пилип Сергійович ЮРИК

народився 1 грудня 1956 року в селі Баландине Кам’янського району на Черкащині. Закінчив Звенигородський сільськогосподарський технікум (1975), Дніпропетровський сільгоспінститут (1983), відділення журналістики Київської ВПШ (1989). Працював обліковцем рільничої бригади, агрономом, заввиробничим відділком колгоспу, журналістом районної газети (смт Томаківка на Дніпропетровщині), обласної молодіжки "Прапор юності" (Дніпропетровськ), обласного радіо (Запоріжжя), міської газети "Запорозька Січ". Нині – редактор відділу обласної газети "Запорізька правда".
Друкувати твори почав у районній газеті "Радянське життя" (смт Томаківка на Дніпропетровщині) 1978 року. Потім публікувався в обласних газетах, "Сільських вістях", "Голосі України", альманахах, колективних збірках. Серед них: журнали "Перець", "Вітчизна", "Дніпро", "Хортиця", газети «Літературна Україна», "Київська правда", "Гаківниця", "Від вуха - до вуха", "Веселі вісті" (Київ), «Всесміх» (Канада), альманахи "Хортиця", "Веселий курінь", "Весела Січ" (Запоріжжя) та інших.
      Осел і Поет
Кричав Осел: - Поет - п'яниця!
Та він мені в підківки не годиться!
Частенько горе топить у вині.
Додому ж, звісно, їде на мені!
Бо я завжди тверезий і надійний,
Такий же, як ї предок мій покійний.
Кому, скажіть, тепер потрібні вірші?
Якби Ослів та Ішаків побільше
Не існувало б транспортних проблем!
Я все життя про це кричу,
Але…
________________
Ще не минув той час, коли
Митців оцінюють... осли







 Кричать віки
Кричать віки із часу давніх оріів,
Цар-рибою б'ючись у лід буття,
А із гілля праматері-історії
Упало яблуко - закону відкриття.
Криниці б'ють свічадами-джерелами
І зорі сиплять космосу труху,
Гуркоче Віз Малий, сіяє перлами,
Великий - на Чумацькому Шляху.
У Крим по сіль діди мої зібралися,
Запрігши клопіт в золоте ярмо.
Ми не такі? Що, браття, з нами сталося?
Та гей, воли! Чого ж ми стоїмо?




 Пісня українок
Нам налиті Господом по вінця
Щиросердя, юність і любов.
Калиновий рід наш, український,
В наших жилах -амазонок кров.
Анни Ярославни, Роксолани,
Чураївни - душі маєм ми.
В дар серця гарячі наші, славні
Рідна Українонько, прийми!
Ми коша одного, сестри, з вами
Берегині вогнищ родових
Славимось чарівними піснями,
Любим волю, працю, щирий сміх.
Нашим дітям бути на сторожі
Колосистих, сонячних ланів,
Ми для України, Запорожжя
Виростимо соколів-синів.
Не страшні нам соловки й сибіри,
Треба - підем хоч на ешафот,
А відродим нашу мову й віру,
Із колін піднімемо народ!



   

Гумор

Їде пасічник Назар

Возом спозарана —

Із синочком на базар

Мед везуть гречаний.

Проїжджають пост ДАІ.

Син:

— Чого це, тату,

Дядько вороних твоїх

Не став зупиняти?

Он поглянь: стає «ЛуАЗ»,

Мотоцикл спинився —

Всіх гальмує, а на нас

І не подивився.

— І мене б він зупиняв, —

Каже батько сину, —

Так не видоїть з коня

Й крапельки бензину.

А якби він, синку, знав,

Що медок везу я,

То й у нас би «провіряв»

Батога і збрую.





 ПОЕЗІЯ Віктора Антоновича Чабаненка           8 клас
1. Зберіть пазл, розгляньте портрет В.А. Чабаненка



2. Прочитайте статтю про В.А. Чабаненка
3. Перегляньте відео.  (до 7 хв 25 сек) Дайте відповідь на одне із питань:
- Чому ЗНУ можна назвати університетом В.А. Чабаненка?
- Як ви розумієте слова Людмили Іванівни Кучеренко: "Віктор Антонович - це людина, біля душі якої хочеться погрітися".


4. Прочитайте статтю. Складіть список художніх творів В.А. Чабаненка.
5. Прочитайте поезії В.А. Чабаненка
Моя ріка
Є ріки, що течуть не с
еред тихих піль
І не між гір у райському убранні,
А в темних лабіринтах підземель,
Побіля серця вогнедишного планети.

Отак моя печаль і мій вулканний гнів
Течуть Дніпром підземним потаємно,
Десь там гудуть, вирують і шумлять -
Аж біля серця святорідної Вітчизни

Я знаю, вірую, що прийде день і час,
Коли, здолавши дикі перепони,
Вони із пітоьм вирвуться нараз
І лжу затоплять, рознесуть дев'ятивально!


 Над морем Каховським

Над морем Каховським реве буревій
І чайка Мазепина плаче,
Вогнями - шаблями в імлі грозовій
Лютує прокляття козаче.


Літають з вихрами громи гуркітні, -
Удари їх грізні, презлючі.
У хвилі гривасті, болотномутні
Зі стогоном падають кручі.
Ті кручі під себе ховає бурун -
Зникає правіччя в кориті
Висять над проваллями залишки трун -
Дідівські могили розриті...

Тут помин справляє вітровище злий,
Він виє, він скиглить і свище.
Розриті могили... Кістки повезли
На інше чуже кладовище.

Лежать поржавіллі й потрухлі хрести
На горах затвердлого глею...
То де ж нам той спокій у Бога, знайти?!
Його ж, бач, нема й під землею!


Зберіть пазл. Підготуйте повідомлення про цей об"єкт





Частина 1. Легенди Запоріжжя
Легенди та перекази про Панське озеро

Легенди про Хортицькі скелі

Легенди про кам"яних баб на Хортиці

Частина 2. Поезія Запоріжжя
Григорій Лютий читає уривок із роману "Мама-Марія"
Спогади про Марину Брацило від студії "ЛітПроСвіт"



Частина 3. Проза м. Запоріжжя

1 коментар: