19 лют. 2012 р.

ювілейні дати

25 лютого 2012
125 років від дня народження Леся Курбаса (Олександр-Зенон Степанович) (1887–1937), українського режисера, актора, драматурга, публіциста, перекладача 

Лесь Курбас і «березільці» знайшли свого драматурга, п’єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Куліш. Першою його п’єсою, що побачила світло рампи на сцені театру «Березіль», стала «Комуна у степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.
Кульмінація здобутків Курбаса пов’язана з драматургом Миколою Кулішем (1892–1937) і художником Вадимом Меллером (1884–1962).
У Києві «Березіль» мав під своїм крилом майстерні, плинні півавтономні одиниці. У Харкові все було під одним дахом і під одним проводом — Курбасовим. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії» (спектаклі «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско»).


Людину стратили в системі ГУЛАГу за сфальсифікованою з початку й до кінця справою. Сьогодні Україні повертається чесне ім’я талановитого режисера, фундатора українського профе-
сіонального театру Леся Курбаса. Нинішні колеги, громадськість України сприяє цьому. 1989 р. на фасаді Харківського державного академічного українського драматичного театру імені Т. Г. Ш ев-
ченка було встановлено меморіальну дошку в пам’ять про Леся Курбаса, а «Мала сцена» театру знову отримала назву «Березіль».
У лютому 1994 р. на Харківщині відбулося театральне свято-фестиваль «Інтер-березіль», на якому були присутні представники Німеччини, Іспанії, Угорщини, Австрії, Франції, країн Прибалтики, Росії, Польщі, Ізраїлю. З творчого об’єднання «Березіль» бере початок театральна бібліотека, театральний музей і перший театральний журнал. До експериментальних пошуків Леся Курбаса, якого було репресовано за часів сталінізму, і досі звертаються сучасні митці. У наш час у Києві проходить міжнародний театральний фестиваль «Мистецьке Березілля», присвячений пам’яті Леся Курбаса.

ювілейні дати

10.02.2012
175 років із дня смерті
Олександра Сергійовича Пушкіна (1799–1837), російського письменника, поета
Пушкін і Україна

Пушкін був у близьких стосунках із українцями М.Маркевичем, М.Максимовичем, Д.Бантиш-Каменським, Орестом Сомовим, допомагав М.Гоголеві увійти в російську літературу. Він цікавився українським фольклором, мав у себе «Опыт собрания древних малороссийских песней» М.Цертелева (1819), «Малороссийские песни» М.Максимовича (1827) та його ж таки «Малороссийские народные песни» (1834), «Запорожскую старину» І.Срєзнєвського (1833), однак українська народна образність не знайшла майже ніякого відбитку в його творчості.

Перебування в Україні під час заслання в 1820-1824 pp. (Катеринослав, Одеса, відвідування Києва, Кам'янки біля Білої Церкви) ніяк не зблизило Пушкіна з українським національним життям.
Пушкін намагався вплинути на К.Рилєєва, щоб останній переробив свою поему «Войнаровський» в російському націоналістичному дусі, в цьому ж напрямку писав Пушкін свої нотатки «Історія Петра», де тенденційно висвітлено шведсько-російсько-українську війну 1708-1709.

Поему «Полтава», високо оцінену Миколою І, Пушкін написав у напрямку здійснення планів, навіяних йому царем, а також для демонстрації своєї відданості офіційній ідеології у зв'язку зі слідством проти нього[Джерело?]. Завданням «Полтави» було довести «історичну закономірність» знищення української державності та створення Російської Імперії[Джерело?]. В одичному плані оспівано велич Петра І, у мелодраматичному - заплановано постать Мазепи. Мазепа у нього «підступний», «лютий», «хитрий», «холодний», «згубник», «лукавий», «змій», у нього «чорні помисли», він носить у грудях «кипучу отруту».

П.Куліш підкреслював значення Пушкіна для української літератури. Пушкін впливав на нього як вишуканістю свого поетичного слова, так і великодержавною російською ідеологією. Шевченко своєю поемою «Сон» («У всякого своя доля») пристрасно заперечив пушкінську апотеозу Петербургу в поемі «Мідяний вершник».

Пушкіна перекладано на українську мову, починаючи з 1829 р. (Л.Боровиковський). Найкращі переклади належать Л.Боровиковському, М.Старицькому, І.Франкові, М.Вороному, П.Филиповичу, М.Зерову, М.Рильському, М.Бажану, М.Терещенку, Н.Забілі.

ювілейні дати

125 років від дня народження Євгена Филимоновича Маланюка (1887–1968), українського поета, критика, літературознавця
Є. Маланюк — один із найпомітніших українських поетів XX століття, навіть не уявляв собі, що йому судилася терниста письменницька доля, а втім, вона виявилася типовою для молодих емігрантів, передовсім учасників нещасливих для нації визвольних змагань 1917—1921 рр. 

Напружений, незламно-гордий,
Залізних імператор строф -
Веду ці вірші, як когорти,
В обличчя творчих катастроф.
Шматками розпадеться морок,
І ти, нащадче мій, збагнеш,
Як крізь тисячолітній порох
Розгорнеться простір без меж.
Збагнеш усе чим серце билось,
Який цей зір нагледів мет.
Чому стилетом був мій стилос
І стилосом бував стилет.
                                                                           Євген Маланюк

ювілейні дати

02.02.2012
  200 років від дня народження Євгена Павловича Гребінки (1812–1848), українського та російського письменника

При народженні:
Євген Павлович Гребінка
Дата народження:        
21 січня (2 лютого) 1812                            
Місце народження:  Убєжище, Пирятинський повіт, Полтавська губернія
Дата смерті:        
3 (15 грудня) 1848
Місце смерті:       Петербург
Національність:   українець
Мова творів:        українська мова, російська мова
Рід діяльності:     поет
       Напрямок:    романтизм
                                                Жанр:        вірш, байка
                                                Magnum opus:     Ведмежий суд

ювілейні дати


01.02.2012

110 років від дня народження Оксани Михайлівни Лятуринської (1902–1970), української письменниці, скульптора (США)

Якби злетіти пташкою понад дерева туди!

У біле вбратись,  наче до Причастя,

верби сережки цілувати зчаста

і проковтнуть одну на щастя.


О. Лятуринська



Народилася       1 лютого 1902  Хоми, Волинь
Померла   13 червня 1970 (68 років)   Міннеаполіс, США
Національність українка
Сфера діяльності:      малярка, скульпторка, поетеса, громадська діячка

Окса́на Зінаї́да Лятури́нська (чеськ. Oksana Ljaturynska, англ. Oksana Liaturynska) (* 1 лютого 1902, Хоми, Волинь — † 13 червня 1970, Міннеаполіс, США) — українська малярка, скульпторка, письменниця, поетка і громадська діячка.

Псевдоніми: Оксана Вишневецька, Оксана Печеніг, Оксана Черленівна; криптонім: О. Л..

ювілейні дати


Ювілейні дати Січень    2012 р

 - 200 років від дня народження Опанаса Семеновича Роговича (1812–1878), українського ботаніка, палеонтолога
 - 140 років від дня народження Гліба Євгеновича Котельникова (1872–1944), російського винахідника, творця першого в світі авіаційного ранцевого парашута
 - 130 років від дня народження Франкліна Делано Рузвельта (1882–1945), політичного та державного діяча, президента США
 - 120 років від дня народження Григорія Антоновича Бондаренка (1892–1969), українського художника
 - 90 років від дня народження Юрія Юрійовича Кондуфора (1922–1997), українського історика
 - 75 років від дня народження Бориса Васильовича Спаського (1937), російського та французького шахіста