9 лист. 2016 р.

День української писемності і мови та прапор із фронту


Сьогодні ми вперше долучилися до написання Всеукраїнського диктанту.
Писали разом: учні 11 профільного філологічного класу та Корчева Л.М. і Камінська В.А.
Зібралися трошки раніше. Був час. Рекламу на ПЕРШОМУ дивитися не хотілося.
А на столі у Вікторії Анатоліївни лежав прапор, який привіз із фронту її чоловік Андрій Любомирович. Це не просто прапор, а символічний знак пам"яті про 15 місяців перебування на Сході. Дізналися, що у наших захисників склалася традиція: солдати на згадку один про одного на прапорі, який власноруч пошили та передали волонтерами діти однієї із львівських, пишуть побажання, розписуються, малюють... Цей прапор буде згадкою не лише воїну. Коли дивилася на прапор, тримала його в руках, відчувала силу, міць, завзяття, упертість, віру моїх захисників. Після розповіді Вікторії Анатоліївни виникла ідея: а давайте і ми пошиємо і передамо нашим землякам-фронтовикам 55 артбригади такий подарунок.
 Оголосили про початок акції "Прапор на фронт": збираємо гроші, купуємо тканину і ручками-ручками працюємо...
А потім писали диктант.
Добре, що інтернет-зв"язок не підвів. Ми написали.
Не думала, що мої учні будуть так хвилюватися. Цінний не сам процес написання диктанту (скільки їх діти написали за свої 11 років), цінне долученняя до загальної справи. А ще усвідомлення, що не завжди щось робиться для оцінки чи для галочки.
Тож перший досвід написання диктанту у нашій школі відбувся.

Немає коментарів:

Дописати коментар